Рекомендації для батьків дітей різним рівнем дезадаптації

Тип труднощів,	Характеристика труднощів	Причини	Рекомендації
Труднощі у навчанні	1. Повільний темп мисленевих операцій (повільно включаються у роботу, не встигають виконувати класні завдання, не зразу розуміють пояснення вчителя, повільно пишуть і читають)	Особливості типу нервової діяльності (інертність нервових процесів)	Таких дітей не можна підганяти на уроці, заставляти працювати  “на час”, оскільки будь-який поспіх та умови обмеження часу тільки уповільнять роботу та викличуть негативні емоції. Краще повторити дитині те, що він не встиг усвідомити, намагатися говорити повільніше, сповіщати на початку уроку план роботи та пропонувати завдання, розраховані на більш повільний темп виконання, виділяючи час на підготовку до відповіді, не ставити в ситуацію необхідності швидкого переключення з одного виду діяльності на інший
	2.Погано встигає  з усіх предметів через труднощі в запам’ятовуванні, узагальненні навчального матеріалу, оперуванні поняттями, недостатнім словарним запасом, не сформованістю навчальних навичок	Педагогічна занедбаність	Необхідні додаткові заняття по розвитку мовлення, пам’яті, уваги, мислення, загальнонавчальних навичок. Бажані індивідуальні завдання зниженого рівня складності. Важливо схвалювати намагання досягнути успіху, відмічати навіть найменші зрушення. Важливо переконати батьків в необхідності займатися розвитком дитини, рекомендувати вправи та ігри.
	3.Невисокий інтелектуальний потенціал – навчання дається важко, не засвоюється програмний матеріал, не завжди розуміє та погано запам’ятовує пояснення вчителя	Астенія, затримка психічного розвитку, органічні порушення ЦНС	Вимоги до таких учнів необхідно знизити, оскільки вони страждають слабкою пам’яттю, низьким рівнем логічного мислення. Для попередження  втрати мотивації до навчання та відхилень у поведінці  слід пропонувати посильні індивідуальні завдання, відмічаючи навіть найменші успіхи. В окремих випадках потрібне направлення батьків на ПМПК для консультації психіатра, дитячого психоневролога, психолога, дефектолога.
	4.Труднощі тільки в письмі та читанні – поганий почерк, постійні пропуски букв, недописування закінчень слів, заміна складів	Стерте недорозвинення мовлення	Перш за все необхідна допомога логопеда. Труднощі не пов’язані з лінощами чи  непосидючістю дитини, тому постійні зауваження та заклики бути старанним ні до чого не призводять. Для попередження формування стійкої відрази до навчання,  не слід загострювати увагу на невдачах. Краще похвалити такого учня за те, що йому вдалося виконати.
	5.Труднощі у навчанні та поведінці пов’язані з емоційними порушеннями Підвищена тривожність,      замкнутість, боязливість.	Риси характеру, особливості нервової системи	Необхідне доброзичливе відношення, підтримка, підбадьорювання в ситуаціях, які викликають сильну тривогу та хвилювання (при відповіді у дошки, контрольних роботах, диктантах,  тощо) Таких дітей краще взагалі не викликати відповідати перед всім класом.
Проблеми в поведінці	6.Гіпеактивність, підвищена здатність відволікатися, труднощі в концентрації уваги, імпульсивність.	Емоційні порушення як наслідок неправильного стилю виховання або органічного порушення нервової системи	Такі діти не здатні довгий час бути зосередженими, уважними, посидючими та стриманими. Головне в роботі з ними – терпіння та наполегливість. Потрібно  розвивати вміння доводити справу до кінця, діяти цілеспрямовано та планомірно, давати невеликі завдання та здійснювати поетапний контроль виконання. Схвалювати бажану поведінку, спираючись на прагнення п’ятикласників  “бути вольовою людиною”. Рекомендувати батькам зайняти дитину спортом,  заняттями у різноманітних гуртках.
	7.Ттруднощі в спілкуванні	Погані відносини з дітьми, відсутність друзів	Завдання вчителя в роботі з “відкинутими” учнями – допомогти їм відчути себе потрібними та прийнятими в класі. Необхідно звернути увагу однокласників на успіхи таких дітей в тому, що у них виходить. На позакласних заходах давати їм можливість проявити себе з кращої сторони.
	8. Агресивність, дратівливість, запальність.	Порушення виховання, стан фрустрації	У спілкуванні з такими дітьми треба проявляти максимальну витримку та терпіння, оскільки вони самі страждають від своєї впертості та дратівливості. Необхідно дати їм зрозуміти, що дорослі – їх сюзникиу вирішенні внутрішніх проблем. Педагог, знаючи інтереси та нахили агресивної дитини, може переключити її активність в конструктивне русло, тактовно та послідовно навчаючи дитину самоконтролю та стриманості
Емоційні розлади	9. Підвищена тривожність, плаксивість, загострена вразливість, схильність хвилюватися та переживати з незначного приводу – ризик розвитку невротичних порушень	Порушення виховання, стан фрустрації, індивідуальні особливості	Такі діти часто є старанними, гарними учнями, але навчальні успіхи набувають для них перебільшеного значення (часто цьому сприяють настанови батьків). Вчителю в такому випадку не слід акцентувати увагу на оцінках. Перед хвилюючими  подіями, контрольними знімати тривогу, вселяти впевненість в успіху, частіше заохочувати, виказувати схвалення та відмічати успіхи.
	10. Замкнутість, боязкість, “відлюдкуватість”	Порушення виховання, стан фрустрації, індивідуальні особливості	Вчителю слід включати таких дітей у позакласну роботу, групові заходи, щоб вони більше спілкувались, переборювали свою боязкість. Давати які-небудь громадські доручення. Частіше звертати увагу однокласників на достоїнства такого учня. Підвищувати його самооцінювання та створюючи ситуацію успіху.